Опитувальник

для самостійного визначення батьками готовності дитини

до шкільного навчання

Шановні батьки!

     Пропонуємо вам самостійно визначити, наскільки ваша дитина готова до навчання в школі. Ваші відверті відповіді на запитання допоможуть запобігти можливим проблемам на початковому етапі навчання дитини в школі.

     Звертаємо вашу увагу на те, що всі перераховані знання та вміння є не обов’язковими, а лише бажаними.

     Окрім відповідей «так» або «ні», на запитання опитувальника можна відповідати «завжди», «інколи», «часто», «зрідка», «ніколи».

1. Побутовий досвід дитини

  - Чи доводилося дитині супроводжувати вас на пошту, у банк?

  - Чи їздили ви разом з нею громадським транспортом?

  - Чи виявляє дитина сталий інтерес до якої – небудь діяльності, чи має хобі?

  - Чи маєте змогу регулярно читати дитині книжки чи розповідати історії?

  - Чи уважно й залюбки вона слухає, коли ви читаєте їй уголос?

  - Чи виникає у дитини бажання переглядати книжки самостійно?

  - Чи проявляє інтерес до читання?

  - Чи запитує дитина, що означають ті чи ті слова?

2. Початкові знання з різних сфер

  - Чи орієнтується дитина в основних просторових поняттях (правий – лівий, зверху – знизу), чи розрізняє величини (великий – малий, довгий – короткий тощо)

  - Чи розуміє дитина найпростіші принципи класифікації, наприклад: знайти серед кількох картинок одну «зайву» або назвати речі, які можуть котитися і які не можуть тощо?

  - Чи може дитина втримати в пам’яті й виконати принаймні, три вказівки?

  - Чи може дитина назвати більшість літер абетки?

3. Комунікативні вміння

  - Чи бере дитина участь в іграх інших дітей, чи ділиться з ними іграшками?

  - Чи дотримується вона черги, коли цього потребує ситуація?

  - Чи здатна дитина слухати інших, не перебиваючи?

  - Чи може дотримуватися загальних правил у грі з іншими дітьми?

4. Мовленнєвий розвиток

  - Чи може дитина називати основні предмети, які її оточують?

  - Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих?

  - Чи може дитина пояснити призначення побутових речей, як-от: пилосос, лійка, стіл тощо?

  - Чи може дитина пояснити, де розміщено певні предмети: над столом, за стільцем, на підлозі, біля стіни тощо?

  - Чи може дитина розповісти історію, описати випадок, що стався з нею?

  - Чи чітко дитина вимовляє слова, звуки?

  - Чи вміє дитина утворювати різні граматичні форми слів?

  - Чи здатна дитина брати участь у спільній розмові, розігрувати які-небудь ситуації?

5. Емоційний розвиток

  - Чи весела дитина (удома та в колі товаришів)

  - Чи сформувався в дитини образ себе, як людини, яка багато чого може?

  - Чи легко дитині підлаштуватися до змін у звичному розпорядку дня, «переключитися» з одного завдання на інше?

  - Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдань з іншими дітьми?

  - Чи бадьора та зацікавлена дитина?

Фізичний розвиток

-         Чи добре дитина чує?

-         Чи добре дитина бачить? Пам’ятайте, що навіть незначне, вчасно не скориговане зниження зору може стати причиною невстигання в навчанні, а надалі – призвести до зниження самооцінки, проблем у поведінці.

-         Чи здатна дитина посидіти спокійно впродовж певного часу?

-         Чи розвинена в дитини координація моторних навичок? Наприклад, чи може вона вільно гратися м’ячем, стрибати, спускатися та підніматися сходами? За потреби проконсультуйтеся у дитячого невролога.

-         Чи здорова, активна та бадьора дитина?

Слухове та зорове сприймання

-         Чи здатна дитина розпізнавати слова, які починаються з різних звуків, як-от: ліс-ніс, мак-лак?

-         Чи може дитина за дорослим повторити декілька слів або цифр?

-         Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність поді

-         Чи здатна дитина розкласти по порядку (в логічній послідовності) серію з чотирьох малюнків?

-         Чи розуміє дитина, що правильно читати зліва направо?

-         Чи може дитина ідентифікувати схожі та несхожі форми? Наприклад, знайти картинку, яка не схожа на інші?

-         Чи може дитина зорово розрізняти букви й короткі слова, наприклад: б-п, сум-шум, лоб-рот, кіт-лід?

Загальна та психологічна готовність до вступу в школу.

Чи вміє дитина:

-         Пояснити за допомогою слів, а не показувати пальцем, що вона хоче?

-         Розмовляти зв’язано, наприклад, «покажи мені…», «поясни, як…»?

-         Розуміти зміст того, про що їй читають?

-         Чітко вимовляти своє ім’я, прізвище? Чи пам’ятає свою домашню адресу?

-         Писати олівцем чи восковою крейдою на папері?

-         Користуватися фарбами, пластиліном, кольоровими олівцями, фломастерами?

-         Вирізати ножицями з тупими кінцями, до того ж рівно і не поранившись?

-         Слухати й виконувати отримані вказівки?

-         Уважно слухати, коли хтось із нею розмовляє?

-         Зосередитися мінімум на десять хвилин, щоб виконати отримане завдання?

-         Захоплено слухати, коли їй читають уголос або розповідають історії?

-         Позитивно оцінювати себе: я – людина, яка багато чого може?

-         «Підлаштовуватися», коли дорослі змінюють тему розмови?

-         Виявляти інтерес до предметів та явищ, які її оточують?

-         Добре ладнати з іншими дітьми, без значних конфліктів і образ?

Ваші взаємини з дитиною, ваша роль у підготовці її до навчання (важливо відповідати чесно)

-         Чи подобається вам ваша дитина?

-         Чи дивитеся ви на дитину, коли вона з вами розмовляє?

-         Чи справді ви слухаєте те, про що дитина говорить?

-         Чи намагаєтеся ви викликати в дитини відчуття значимості того, про що вона говорить?

-         Чи виправляєте ви вимову дитини?

-         Чи дозволяєте ви дитині припускатися помилок?

-         Чи хвалите ви дитину, чи обіймаєте її?

-         Чи говорите дитині про свої почуття?

-         Чи ви смієтеся, жартуєте разом із нею?

-         Чи щодня ви відводите час для читання дитині книжок і для бесід із нею?

-         Чи граєте ви з дитиною в ігри?

-         Чи підтримуєте ви інтереси й захоплення дитини?

-         Чи є у дитини хоча б одна-дві власні книжки?

-         Чи є у дитини вдома власна кімната або особливе місце – «особиста територія»?

-         Чи намагаєтеся ви показати дитині приклад, читаючи газети, журнали, книжки, виявляючи інтерес до навколишніх подій?

-         Чи обговорюєте ви з дитиною і з усією родиною щось цікаве з прочитаного або почутого вами?

-         Чи намагаєтеся ви сказати все за дитину, перш ніж вона сама встигне розкрити рота: наприклад, у магазині, на прийомі у лікаря або в інших ситуаціях?

-         Чи дивитеся ви телевізор разом із дитиною?

-         Чи ставите ви запитання дитині за змістом побаченого по телевізору?

-         Чи обмежуєте ви перегляд дитиною телевізора, користування комп’ютером, планшетом тощо?

-         Чи намагаєтеся ходити з дитиною на звичайні «безцільні» прогулянки?

-         Чи були ви з дитиною в зоопарку, у театрі, у музеї? Чи збираєтеся піти куди-небудь із нею найближчим часом?

ДЕСЯТЬ ВІДПОВІДЕЙ НА ЗАПИТАННЯ БАТЬКІВ П’ЯТИРІЧНИХ ДІТЕЙ

 (ПОВІДОМЛЕННЯ МОН)

 

   1. Примусово ніхто не буде готувати дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання.

   Ст. 8 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечувати дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Батьки повинні бути поінформовані про можливі шляхи залучення дітей до здобуття дошкільної освіти. Водночас місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні створити для цього необхідні умови. Отже, дві сторони однієї дуже важливої справи: перша – відповідальність, упевненість і бажання батьків; друга – відповідальність держави за створення доступності і безоплатності дошкільної освіти.

2. Обов’язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку є необхідністю.

   Питання щодо обов’язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти назрівало вже давно, бо всі (передусім батьки) розуміли, що це необхідно. Адже це, насамперед, переваги для дитини. Подивимося на це з різних позицій: «дитина і колектив» (уміння узгоджувати свої інтереси з іншими, виховання почуття дружби, взаємодопомоги, підтримки); «дитина і соціум» (уміння спілкуватися з іншими людьми, знаходити правильне рішення і вихід з різних життєвих обставин, бажання подальшого навчання в школі); «розвиток дитини» (здійснює педагог, який володіє необхідними знаннями та може забезпечувати повноцінний комплексний розвиток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку); «дитина і майбутнє шкільне навчання»(забезпечення рівних стартових умов для всіх дітей, фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна готовність тощо). І, мабуть, тому й відсоток охоплення дітей старшого дошкільного віку дошкільною освітою щорічно зростав і натепер становить 93,5 відсотка.    У прийнятті такого рішення є переваги і для батьків, бо вони будуть упевнені, що їхні діти отримають повноцінний розвиток, і для цього буде створено необхідні умови та запропоновано різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.    Окрім того, практика інших країн свідчить про позитивний досвід такої роботи.

3. Ніяких спеціальних програм, а тим більше підручників, про які часто згадується у засобах масової інформації, для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку не потрібно.

   Освітній процес для дітей старшого дошкільного віку організовується відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти як державного освітнього стандарту та програмових вимог. Дошкільна освіта у межах Базового компонента здійснюється за Державною базовою програмою, яка є основною.    Дошкільні навчальні заклади можуть користуватися й додатковими програмами, вимоги до яких визначено листом МОН від 27.05.2010 р. № 1/9-369 «Щодо порядку розроблення програм для дошкільних навчальних закладів».    Перелік програм і видань, рекомендованих для використання в роботі у дошкільних навчальних закладах, щороку затверджується Міністерством освіти і науки України та публікується у фахових виданнях.    У роботі з дітьми дошкільного віку також можуть використовуватися програми (додаткові й експериментальні), що схвалені для використання в певному регіоні науково-методичними радами обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Чинні програми передбачають завдання з різних видів роботи з дітьми, в тому числі пізнавальний, мовленнєвий, логіко-математичний, художньо-естетичний, фізичний та соціальний розвиток дітей.

4. Обов’язковість дошкільної освіти для дітей п’ятирічного віку не означає заміну дошкільної освіти на шкільне навчання. Діти не повинні сісти за парти, як першокласники в школі, навчатися писати, читати тощо.

   Провідною діяльністю в житті дитини дошкільного віку залишається гра, за допомогою якої необхідно формувати передумови навчальної діяльності (дотримання правил, уміння стримувати власні бажання, якщо вони суперечать правилам гри, навчання поводитися в колективі тощо).    Заняття (групові, підгрупові, індивідуальні) не будуть дублювати шкільні уроки за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не будуть підпорядковані тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін. Одним з основних завдань педагогічних колективів, які працюють з дітьми дошкільного віку, буде створення розвивального середовища для дітей, що передбачає зміщення акцентів з проблеми його дидактичного забезпечення на створення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, самостійній художній діяльності, спілкуванні з дорослими і однолітками тощо) і відповідно організацію роботи з дітьми в ньому.

5. Дітей старшого дошкільного віку будуть приймати до дошкільного навчального закладу протягом календарного року.

   Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 305 прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року. І тому це не означає, що дітям старшого дошкільного віку необхідно відвідувати дитячий садок саме з 1 вересня. Батьки повинні вибрати і форму залучення дитини до дошкільної освіти і час, коли віддавати до дитячого садка, враховуючи при цьому різні чинники, в тому числі й стан здоров’я дитини.

6. Обов’язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні перебувати у дошкільному навчальному закладі кожного дня та протягом дня.

   Законом України «Про дошкільну освіту» (ст.11) за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого перебування дітей, у тому числі і короткотривалого (сьогодні в Україні функціонує більш як тисяча груп короткотривалого перебування).

7. Батьки мають право вибирати різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

   Оптимальний варіант, звичайно, дитячий садок. У разі його відсутності відкриваються групи для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі навчальних закладів або інших приміщень. Буде здійснюватися соціально-педагогічний патронат, а також діти можуть отримувати дошкільну освіту з допомогою фізичних осіб, які мають відповідну вищу педагогічну освіту та ліцензію на право надання послуг у сфері дошкільної освіти.

8. Ніяких документів про отримання дітьми дошкільної освіти не передбачається.

  Положенням про дошкільний навчальний заклад передбачено перелік документів, необхідних при прийомі дитини до дошкільного навчального закладу (заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров’я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження).    Прийом дітей до першого класу здійснюється відповідно до наказу міністерства від 07.04.2005 р. № 204 «Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів», яким передбачено, що для зарахування дитини до першого класу батьками або особами, які їх замінюють, подається на ім’я директора загальноосвітнього навчального закладу копія свідоцтва про народження дитини та медична довідка встановленого зразка. 9. Роботу з дітьми старшого дошкільного віку будуть проводити педагогічні працівники, які мають відповідну педагогічну освіту.    У дошкільних навчальних закладах з дітьми старшого дошкільного віку працюють безпосередньо вихователі. Також - музичні керівники, інструктори з фізкультури, практичні психологи.    До роботи з дітьми, які не відвідують дитячі садки, будуть залучатися ще й соціальні педагоги, вчителі шкіл, які обов’язково будуть обізнані із специфікою організації роботи з дітьми.

   10. Дії міністерства.

   Разом з Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, Національною академією педагогічних наук України міністерством буде розроблено орієнтир для педагогів і батьків щодо змістового наповнення роботи та очікуваних досягнень у розвитку дітей старшого дошкільного віку, а також методичні рекомендації з питань наступності в роботі дошкільних навчальних закладів і початкової школи.    Інформуємо також, що з метою широкого обговорення питань дошкільної освіти п’ятого листопада цього року буде проведено І Всеукраїнський з’їзд педагогічних працівників дошкільної освіти.    Повідомлення МОН    За матеріалами журналу "Освіта України" 

 

 6 – 7 РОКІВ – КРИЗА ЧИНІ?

Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, у 6 чи 7 років, вона в певний момент свого розвитку проходить через кризу. Цей перелом може початися в 7 років, а може зміститися до 6 або 8 років. Криза – це норма, це добре, закономірно і необхідно. Змінюються інтереси, цінності дитини, стиль її життя. Криза 6 – 7 років – це період народження соціального „Я” дитини.   

    Криза 6 – 7 років відокремлює молодший шкільний вік від дошкільного дитинства.      До вступу в школу діти уже мають шестирічний (семирічнмй) досвід навчання: спонтанно, самостійно або за допомогою дорослих – за ці роки вони вже багато чого навчилися. Цей процес був частиною їхнього життя, він підтримувався вродженою допитливістю дитини, її активністю, потребою нових вражень.      На противагу цьому, шкільне навчання не спонтанний, а цілеспрямований, регламентований процес, що вимагає від дітей інших механізмів навчання. Зокрема, передбачається довільна діяльність, вольова регуляція поведінки, наполегливість, посидючість, терпіння й інші вольові якості.      Але шестирічні діти за рівнем свого психічного розвитку залишаються дошкільниками. Вони зберігають особливості мислення, властиві дошкільному віку, у них переважає мимовільна пам”ять – запам”ятовує те, що цікаво, а не те, що потрібно запам”ятати. Шестирічки можуть займатися однією справою не більше 15 хвилин.Їм складно розвиватися в умовах твердої, формалізованої системи шкільного навчання. Включення дітей цього віку в навчальну діяльність вимагає особливих умов – „дошкільного” режиму, ігрових методів навчання тощо. Питання про навчання в першому класі дитини шести років повинно вирішуватися індивідуально, виходячи з її психологічної готовності до школи.      Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, вона у певний момент свого розвитку проходить проходить через кризу. Дитина зберігає багато дитячих якостей – легковажність, наївність. Але вона вже починає втрачати дитячу безпосередність, що помітно в поведінці. У школі вона здобуває не тільки нові знання й уміння, але й певний соціальний статус. Змінюються інтереси, цінності дитини, стиль її життя. Дитина відкриває для себе значення нової соціальної ролі – школяра, навчальну мотивацію, пов”язану з оцінюванням. Навчальна діяльність стає провідною. Формування відповідної внутрішньої позиції докорінно змінює самосвідомість. Криза 6 – 7 років – це період народження соціального „Я”дитини.

 

Батьки першокласника  

    

  Не тільки дитина переживає кризу, але й батьки, тобтовся родина. Батьків у цей період хвилює той факт, що дитина належить не тільки їм, а й широкій соціальній системі – школі, яка теж впливає на малюка. На цьому етапі може зростати напруження в родині: у дитини – через включення її в новий колектив і зміну вимог; у батьків – тому, що „продукт їхньої виховної діяльності” виявляється об”єктом загального огляду.      Завдання батьків – підтримати дитину й допомогти їй адаптуватися до нових соціальних умов, у яких з”являються труднощі:      - пов”язані з новим режимом дня (особливо це стосується дітей, які не відвідували дитячий садок);       - пов”язані з адаптацією дитини до класного колективу;       - пов”язані зі стосунками дитини з учителем, на які може накладатися стиль сімейного виховання в сфері дитячо – батьківських взаємин;       - труднощі прийняття дитиною нових вимог з боку батьків.     

Початок навчання дитини в школі вимагає від батьків гнучкості й необхідності переглядурозподілу обов”язків у родині:    

   1.Хто, якщо буде потреба, відводитиме забиратиме дитину зі школи.  

     2. Хто допомагатиме дитині виконувати домашні завдання, і в чому повинна полягати допомога дорослих.     

3. Хто займатиметься розвитком дитини в позаурочний час (гуртки, муична та спортивна школа).      4. Чи буде дитина відвідувати групу продовженого дня й чи буде з нею хтось вдома, якщо це не передбачається.    

5. Які вимоги будуть висувати до дитини як до учня й члена родини (рівень оцінювання шкільної успішності, домашні обов”язки).   

   6. Хто ходитиме на батьківські збори і братиме участь у шкільному житті дитини.    

 Від того, як вдається батькам домовитися у цих і багатьох інших питаннях, залежить успішність переживання родиною цього етапу життєвого циклу.       Величезну роль у розвитку навчальної й пізнавальної мотивації відіграє здатність учителя підтримати ті приподні потреби, які має першокласник за рахунок включення гри в навчальний процес, опори на уяву дитини, її здатність фантазувати. Діти відгукуються на те, що їм доступно, що приносить задоволення й радість. Це й створює позитивну мотивацію навчання, полегшуючи дитині перехідний період. Дитина повинна розуміти, що учитися – це одержувати знання, розвивати здібності, набувати практичних навичок, займатися осмисленою роботою.Учитися потрібно не заради оцінок, а для одержання нових знань. Тільки в цьому випадку малюк докладає зусиль, активно набуває корисних навичок й розвиває свій інтелект.  

Що розповісти майбутньому першокласнику про школу  

   

        Батьки, готуючи сина або доньку до школи, звісно, розповідають, як їм там буде добре, як корисно, як цікаво (суцільни знаки оклику). Зрозуміти мам і татусів, звичайно, можна: їм хочеться створити в дитини позитивне очікування. І першркласник, окрилений цими словами, справді, охоче йде до школи і сідає за пврту, пильно дивиться на вчительку... Але! Варто йому зрозуміти, що тут, у школі, є свої суворі „не можна” й „треба”, свої вимоги й заборони, як картина відразу змінюється – для більшості дітей. Батьки обіцяли, що дитині буде цікаво й весело, а вона насправді сумує, і втомлюється, і не все в неї виходить... На думку дитини – батьки її обдурили.      Що ж робити? Змістити акценти. Просто розповісти про те, як добре вчитися в школі, що там роблять, яка в цьому користь; дати дитині інформацію для роздумів. Завдання батьків – розповісти про школу так, щоб дитина хотіла бути разом з іншими, хотіла добре вчитися. Бажання -  велика сила, воно допоможе дитині внутрішньо зібратися.  

Навчіть дитину долати розчарування    

     Розчарування – це ціла гама негативних емоцій: безсилля, безнадійність, розгубленість. І все охоплює дитину, коли вона розуміє, що її очікування не збулися. Що протиставить цьому – Надію. „Так, ти помилився... так, тобі не пощастило... так, у тебе щось не вийшло... Але з будь – якої ситуації є вихід, і тільки від тебе залежить, як далі будуть складатися стосунки, як підуть твої справи” – дитина повинна повірити в це.      Коли дитина йде до школи батьки орієнтують її на успіх. Це правильно. Але дитину потрібно підготувати до того, що будуть і розчврування. Обов”язково будуть і невдалі відповіді біля дошки, і „завалені” контрольні, і приятелі, які підвели... Будуть такі моменти, коли вона відчує себе несправедливо скривдженою, безпомічною, розгубленою маленькою істотою. Тому що вона починає входити у велике життя. Дитина повинна навчитися долати все це, спочатку за допомогою дорослих, а потім – самостійно.     Розчарування можна зупинити, а може стати позитивним стимулом, поштовхом до нових рішень і дій. По суті, якою стане дитина, багато  в чому залежить від того, як батьки реагуватимуть на дитячі переживання і як дитина навчиться справлятися зі своїми неприємностями.       Якщо ваша дитина непосидюча, часто відволікається, коли робить домашнє завдання        У першому – другому класі в дітей ще не розвинена довільна поведінка, тобто вміння діяти активно, самостійно, без підтримки з боку дорослих.     Пропонуємо два способи, як цього домогтися – просто й ефективно.     Секундомір       Ви сідаєте поруч, берете в руки секундомір. А дитина робить уроки. Щойно дитина відволікається, ви вмикаєте секундомір. Потім можна підсумувати згаяний час.      Результат дітей дуже вражає. Відразу ж зникає запитання „Чому тау довго роблять уроки?”. Це наочне покаже, куди витрачається час. Щойно вмикається секундомір, дитина повертається до праці. Спочатку можна сидіти поруч, а потім збоку (але не забувайте спостерігати).     Пісковий годинник        Даєте завдання, перевертаєте пісковий годинник і йдете. Чому це працює? Тому що це наочно. Дитина бачить, як „тече” час, це допомагає їй регулювати темп своєї діяльності. Самій.      У цей період дитина відчуває суттєве розумове навантаження. Тому не перевантажуйте її численними гуртками  й секціями. Нехай дитина після школи гуляє на свіжому повітрі, увечері  робіть її масаж, а на ніч розповідайте „чарівні” історії.     Дуже важливий емоційний контакт батьків із дитиною. Постарайтеся приділяти більше уваги своїй дитині, особливо в перший рік навчання: допомагайте виконувати домашні завдання , хваліть, обіймайте і радійте разом із нею. Любіть своє дитя не за гарні оцінки, а за те, що воно є – не таке, як інші, бажане , неповторне, особливе, унікальне!

 

Але шестирічні діти за рівнем свого психічного розвитку залишаються дошкільниками. Вони зберігають особливості мислення, властиві дошкільному віку, у них переважає мимовільна памspan